Музично-словесний твір розглянуто як специфічну цілісність, в якій єдність музики та слова запрограмована спільним кодом неділимого смислу, що має ідеальну природу, знаходиться на глибинному рівні синтетичного тексту та притаманний всім його складовим. Реалізація ідеального смислу відбувається шляхом дії потенціальної та кінетичної енергії. Ці поняття запозичені з енергетичної концепції Е.Курта, де вони фігурують у контексті інших проблем. Під дією потенціальної енергії утворюється смислова вертикаль твору, під дією кінетичної - його смислова горизонталь. Виникає система смислових кругів, яка у кожному окремому випадку втілена в індивідуальну конфігурацію. Сукупність смислових вертикалі, горизонталі та конфігурації складає модель смислоутворення. Як аналітичний матеріал досліджено Johannes-Passion Й.С.Баха, Liederkreis op.39 Р.Шумана, "Саломея" Р.Штрауса.

  Завантажити