Уперше в українській політичній науці комплексно досліджено проблему ролі та місця наднаціональних інституцій Європейського Союзу (ЄС) у процесах політичної інтеграції. Узагальнено та систематизовано найбільш сталі положення та висновки, які існують у світовій науковій літературі стосовно даного питання. Виокремлено чотири етапи теоретичного осмислення ролі та місця наднаціональних інституцій ЄС в інтеграційних процесах. Висвітлено особливості сучасних теоретичних підходів до їх з'ясування. Доведено, що на сучасному етапі теоретичне вивчення наднаціональних інституцій спрямоване на дослідження диверсифікації відносин між наднаціональними, національними інституціями та субнаціональними органами влади. Розглянуто досягнення та проблеми сучасних теоретичних концепцій наднаціональних інституцій. Визначено три парадигми вивчення наднаціональних інституцій, а саме: наднаціональну, національну та синкретичну. Установлено безпосередню залежність трансформації теоретичних концепцій інституцій ЄС від практичного досвіду інтеграційного процесу. Виокремлено елементи теорій інтеграції, які найбільш адекватно висвітлюють роль наднаціональних інституцій ЄС у процесах європейської інтеграції. Зроблено висновок, що наднаціональні інституції ЄС використовують можливості та суперечності між державами-членами для подальшого розширення їх повноважень. Визначено основні тенденції розвитку даних інституцій.

  Завантажити