Досліджено концертмейстерську діяльність піаніста як феномен ансамблевої творчості, яку розглянуто в аспекті науково-класифікаційних настанов та художньо-творчої орієнтації на виконавську цілісність унікальності інтерпретації авторського задуму. Ансамблеву творчість концертмейстера представлено як узагальнення досвіду піаніста та виконавців на струнно-щипкових народно-академічних інструментах. Обгрунтовано концепцію концертмейстерської майстерності як носія режисерських функцій у виконавському процесі. На базі поєднання музикознавчих і культурологічно-етимологічних підходів наведено нову методику (тонус-ідея). Усвідомлення художнього цілеспрямування діяльності піаніста-концертмейстера запропоновано визначати як ансамблеву гру на основі тонус-ідеї виконавського рішення. Наведене поняття сприяє розвитку ідеї асаф'євського поштовху, початку розгортання живого процесу музикування. Введено класифікацію тембрально-фактурних якостей клавірного звучання в їх історично-генетичній обумовленості. Проаналізовано твори В.Івка, Б.Міхеєва, А.Білошицького. В.Підгорного, В.Власова. О.Циганкова для народних інструментів і фортепіано, які були виконані на Міжнародних і Національних конкурсах, фестивалях, концертах, хоча специфіка їх ансамблевого співвідношення з клавіром у музикознавстві не вивчалась.

  Завантажити