Визначено механізм процесу переміщення у грунтовому середовищі тіл за статичного розпірно-дискретного проколу, зумовлений відсутністю бокового опору від сил тертя, суміщеного у часі з лобовим опором, що забезпечує його енергозберігальний характер. Побудовано математичну модель процесу взаємодії біологічного прототипу з грунтом та аналітично розкрито фізичну суть поступального розпірно-дискретного руху. Розроблено метод формування нових технічних рішень підземнорухових пристроїв (ПРП) шляхом синтезу механічних аналогів елементів цієї моделі й одержання раціональної конструкції, що забезпечує наближення їх властивостей до властивостей еволюційно-оптимізованої конструкції біологічного прототипу. Теоретично встановлено й експериментально доведено правильність основних закономірностей взаємодії біонічно-синтезованих ПРП з грунтом, а саме: залежність оптимальної геометрії носової частини та мінімальної сили опору грунту як пружно-в'язко-пластичного середовища від швидкості руху, його фізико-механічних властивостей та інших чинників; розмір утворюваної зони пружно-пластичних деформацій на величину контактного тиску грунту на еластичні оболонки фіксуючих камер; залежність їх лінійних параметрів від сили опору грунту носовій частині, його фізико-механічних властивостей та швидкості переміщення, залежність сили дії носової частини на грунт від тиску робочого тіла та кількості ступенів, що дозволяє підвищити ефективність застосування таких пристроїв за рахунок забезпечення необхідних параметрів. Удосконалено розрахунки й обгрунтовано доцільність і технічну можливість створення ПРП підвищеної ефективності за принципом біологічного прототипу. Розвинуто принципи, на базі яких класифіковано нові ПРП підвищеної ефективності, яка є підгрунтям їх розвитку та вдосконалення.

  Завантажити