Шляхом генетично-типологічного порівняння міфопоетики Б.-І.Антонича і Т.Шевченка окреслено спільні риси й унікальні відмінності їх образотворення. На структурно-функціональному рівні проаналізовано основні конституенти міфопоетики поетів. Розглянуто, як поєднання християнської та язичницької символіки в межах одного образу, цілого твору, циклу, збірки у Б.-І.Антонича і Т.Шевченка випромінює нескінченні грані все нових змістів. Зазначено, що їх архетипові образи закорінені в українській культурі і є конкретною функціональною реалізацією архетипів колективного підсвідомого (універсально-постійних начал психіки людства). Встановлено, що компонування Б.-І.Антоничем поетичного матеріалу за циклами і збірками відтворює один завершений світотворчий цикл у вічному плині буття. Підкреслено, що засвоєння шевченківських принципів міфотворення дозволило Б.-І.Антоничу на широкому тлі світової міфології яскравіше окреслити і реконструювати українську міфологічну картину світу.

  Завантажити