Досліджено поезію Т.Шевченка, Є.Маланюка, Л.Костенко у контексті діахронного виявлення сутнісних рис української літературної герменевтики на базі вивчення національного сенсу модусів людського існування. Базуючись на поетичній спадщині авторів, уперше в українському літературознавстві на когерентному та смисловому рівнях вивчено специфіку розвитку українського художньо-герменевтичного мислення як глибинно національного буттєво-історичного розуміння. Таким чином, заглиблення в історико-літературні досвіди концептуальних письменників-класиків дозволило виявити іманентний українському буттю національно-екзистенціальний тип тезаурусу.

  Завантажити