Досліджено проблему неактуального стилю як магістральної стильової тенденції композиторської творчості та однієї з провідних категорій сучасного музикознавства. Розглянуто питання про стиль культури, канон та полістилістику, що є основними складовими проблеми стильової типології. На підставі аналізу фортепіанної творчості Саті обгрунтовано явище реінтерпретації, здійснюване завдяки стильовому діалогу Саті з Купереном і деяким перспективним проекціям їх новацій у сюїтному жанрі на музику другої половини XX ст. Перспективні проекції пов'язані з відкриттям Е.Саті нового жанрового напрямку фонової музики. Наприкінці XX ст. це відкриття можна пов'язувати з феноменом "посткомпозиторського" мислення, що значно збагачує культурологічний зміст музикознавчого аналізу.

  Завантажити