Визначено, що основними причинами виникнення синдрому деформуючої м'язової дистонії (ДМД) є інфекційні ураження, перинатальна патологія та черепно-мозкова травма. У 36,7 % випадків захворювання причину появи торсійної дистонії не було встановлено. Вперше на підставі аналізу результатів диференційованого лікування хворих з синдромом ДМД запропоновано оцінювати ефективність хірургічного лікування за шкалою ступенів рухових розладів, динамікою гіперкінезів, змінами м'язового тонусу. Встановлено, що найбільш ефективним методом лікування генералізованих форм торсійної дистонії є сагінатальна кріоталямектомія, ефективність якої за деяких форм ДМД можна збільшити шляхом часткової кріодеструкції прилеглих діянок внутрішньої капсули. Зниження спастичного компонента ефективним є подальше застосування кріодентатектомії. Зазначено, що вибір структури для кріодеструкції доцільно проводити залежно від форми гіперкінезу. Доведено, що метод стимуляції блідої кулі імпульсним струмом з метою лікування торсійно-дистонічного гіперкінезу може застосовуватись як самостійний метод впливу та доповнення до раніше проведених деструктивних стереотаксичних втручань.

  Завантажити