Розроблено поняття "необароко" та методологію його аналізу, визначено основні ознаки течії, висвітлено шляхи його розвитку в музичній культурі різних країн. Проаналізовано твори українських композиторів другої половини XX ст., які тяжіють до необарокової стилістики в їх типологічних паралелях з композиціями інших національних шкіл та самобутнім втіленням основних параметрів стилю. Проаналізовано взірці необароко в інтерпретаціях німецьких композиторів - від П.Гіндеміта до "нової ляйпцізької школи" (зокрема розглянуто постаті Й.Н.Давіда, В.Фортнера, Г.В.Генце, маловідомих з україномовних джерел), французьких (А.Руссель, Д.Мійо), італійських (творчість А.Казелли, Д.Маліп'єро), польських (Б.Шабельського, Ш.Лакса, Р.Спісака), чеських (Б.Мартіну), прибалтійських (Ю.Юзелюнаса, В.Баркаускаса), російських (М.Старокадомського, В.Задерацького, Д.Шостаковича). Висвітлено барокові риси у творах інших стилістичних напрямків (від полістилістики, до джазу).

  Завантажити