Проаналізовано неорелігійний мотив у мистецтві як естетичний концепт, його становлення у категоріальному апараті естетики та утвердження в художній практиці кінця XIX - початку XX ст. Базуючись на методологічних засадах "естетики історії" у межах зазначеного періоду проаналізовано два типи неорелігійних мотивів, а саме: унітарні ("Маски", "Аркадії", "Сакрального танцю") і дихотомічні ("Аполона - Діоніса", "Христа - антихриста", "Нареченої - Femina Fatale"). На підставі результатів компаративного зіставлення трьох естетико-світоглядних євромоделей модерну та символізму виявлено естетичну специфіку неорелігійних мотивів західноєвропейського, українського та російського мистецтва, яка вплинула на пошук модерністських виражальних засобів. Зокрема, ідеї неорелігійності в Україні відігравали велику роль у розвитку мистецтва кінця XIX - початку XX ст., реактуалізуючи біблійний світогляд на основі естетичного принципу містеріальності.

  Завантажити