Вперше в Україні проведено дослідження оперної вистави у контексті семіотичної теорії. Розкрито сутність театрально-сценічного та виконавського текстів як засобів перекодування інформації, закладеної в тексті твору та способів творення нового тексту. Вперше за певними спільними критеріями досліджено достатньо відмінні музичні твори, що репрезентують творчість представників різних національних шкіл першої третини XX ст. - опер "Мадам Батерфляй" Дж.Пуччіні та "Катерина Ізмайлова" Д.Шостаковича у процесі семіозису, в якому усі складові театрально-музничної дії набувають значення певного знакового явища. Встановлено, що кожний компонент музичного театру характеризується багатофункційними властивостями, зміст яких розкривається у синтагматичних і парадигматичних зв'язках. Проаналізовано знакові функції засобів виразності, які використовує оперний актор у процесі створення образу та виконання вистави. Виявлено взаємодію різних культурних кодів в опері "Мадам Батерфляй" Дж.Пуччіні, закладених на рівні лібрето, композиторської партитури, театрально-сценічного тексту та музичної інтерпретації. Розглянуто парадоксальні критичні оцінки опери "Катерини Ізмайлова" Д.Шостаковича, вперше здійснено детальний аналіз двох редакцій даного музичного твору. Другу редакцію опери визначено як семіотичний парадокс. Інтерпретації операціональних і статичних знаків у "Катерині Ізмайловій" розглянуто в процесі утворення нового смислу.

  Завантажити