Досліджено клініко-гематологічні, імунофенотипові та молекулярно-генетичні ознаки хронічних лімфопроліферативних захворювань (ХЛПЗ) низького ступеня злоякісності. Розроблено критерії діагностики та прогнозу перебігу захворювання. Обгрунтовано програми диференційованого лікування хворих з застосуванням новітніх засобів хіміотерапії та трансплантації стовбурових клітин. На підставі обстеження 540 хворих (324 хворих на хронічну лімфоїдну лейкемію (ХЛЛ), 115 - на множинну мієлому (ММ), 101 - на неходжкінську злоякісну лімфому (НЗЛ)) розроблено комплекс критеріїв, які дозволяють прогнозувати перебіг захворювання та призначити диференційовану терапію. Встановлено, що факторами прогнозу для хворих на ХЛЛ є: вік, стадія захворювання за Rai та Binet, кількість лейкоцитів у периферичній крові, наявність попереднього лікування, рівень експресії антигену CD38, а також антигенів CD5, CD23, CD22, мутаційний статус варіабельних ділянок важких ланцюгів генів імуноглобулінів (IgVH). Визначено фактори прогнозу розвитку захворювання, що дозволяють передбачити загальну тривалість життя (мутаційних статус IgVH генів), відповідь на терапію, тривалість досягнутої повної та часткової ремісії). Виявлено, що значення окремих маркерів варіює залежно від призначеного виду терапії. З'ясовано, що ефективність лікування хворих на ММ (вірогідність досягнення ремісій та їх тривалість) залежить від стадії захворювання за Durie, Salmon з урахуванням підстадії та додаткових параметрів, що визначають функціональний стан нирок (концентрацію креатиніну у сироватці крові, рівень протеїнурії, наявність білка Бенс-Джонса у сечі). Встановлено, що на частоту досягнення повної ремісії впливає тип моноклонального парапротеїну та генетичні особливості хворих (присутність у генотипі HLA-CW*0602-07 та HLA-DQAI*0101 алелей). Виявлено фактори прогнозу для хворих на НЗЛ низького ступеня злоякісності, якими є: гістологічний варіант НЗЛ, рівень лейкоцитозу, індекс Карновського на момент початку терапії. За даними параметрами для кожної нозологічної форми ХЛПЗ запропоновано проводити стратифікацію хворих на групи низького ризику (без наявності факторів несприятливого прогнозу), середнього (за наявності 1-2 факторів ризику) та високого ризику (за наявності 3-х та більше факторів ризику). Розроблено протоколи терапії хворих на окремі форми ХЛПЗ з урахуванням групи ризику, які передбачають використання пуринових аналогів (за ХЛЛ та НЗЛ) та проведення високодозової хіміотерапії з наступною трансплантацією аутолітичних гемопоетичних стовбурових клітин периферичної крові (за ММ). Для моніторингу відповіді на терапію запропоновано визначення кількості <$Eroman {CD5 sup + CD20 sup + }> патологічних клітин у пунктах кісткового мозку за ХЛЛ, експресії гена PRAME та проведення інфрачервоної спектроскопії сечі у хворих на ММ.

  Завантажити