Проблема теоретизації уявного заходить в глухий кут традиційно спрощеного уявлення про хід пізнання. В основі цього уявлення лежить орієнтація на звичну для раціонального розуміння логічну інтерпретацію дійсності. Однак, незважаючи на очевидну обмеженість такої інтерпретації, сучасний етап культурно-історичного розвитку суспільства не передбачає іншого способу організації пізнання. З врахуванням цього, автор виходить з ідеї необхідності усвідомлення відносності логічного структурування знання. Це дозволило йому створити гнучку систему організації теоретичних міркувань, в якій логічне конституювання передбачає подальше смислове переструктурування. У результаті ним створена ефективна понятійна система, що дозволяє не тільки усвідомити суть процесу прогнозування і формувати і формулювати його теоретично, тобто без звернення до емпіричного досвіду, а лише на основі сформульованих понять, встановлених правил оперування ними і виведених законів організації висновків.

  Завантажити