На прикладі понад сорока нових творів вперше досліджено як цілісне явище фортепіанний концерт 1980 - 1990-х рр. - жанр сучасної української музики, який сьогодні найбільш інтенсивно розвивається. Доведено, що результатом узагальнення наукових досягнень музикознавства у вивченні концертного жанру у цілому й безпосередньо українського фортепіанного концерту стала нова періодизація історії його розвитку та визначення національного жанрового типу, що склався на середину 1950-х рр. Акцентовано увагу на зрілій стадії функціонування жанру та виявленні напрямку еволюційних процесів, характерних рис і нових якостей у сучасному українському концерті: наявності паралельних "гілок" жанру - симфонічної та камерної; розширення образної сфери та його жанрового поля за рахунок жанрової дифузії та жанрового синтезу; оновлення методів музичного розвитку (моно- та мікромотивізм); переосмислення неофольклоризму та неостильових тенденцій; включення джазу у стильову систему концертного джазу; виявлення ліричного начала та романтичного "гена' як імаментних констант українського фортепіанного концерту. Введено наукові терміни: прийом "мотивного множення", пов'язаний із втіленням у музиці медитативного стану, та монопасаж, що відбиває піаністичну специфіку даного прийому. Розглянуто модернізацію усталених формул концертної фактури й основних жанроутворювальних факторів сучасного концерту - токатності та речитативності, наведено класифікацію токатності: репетиції, perpetuum mobile, martellato.Констатовано розширення та оновлення функцій сольної кадеції (багатофункціональності та універсальності) та її місця у загальній структурі циклу (мобільність), що сприяє індивідуалізації драматургічних і композиційних рішень. Запропоновано типологію сучасного українського фортепіанного концерту, що включає такі жанрові різновиди як великий сольний симфонізований концерт, концерт-симфонію, програмний, сольний камерний концерти, концерт-токату, камерний фортепіанний концерт, камерну музику, "юнацький" концерт, концертино, концерт-соло.

  Завантажити