Досліджено специфіку асоціативно-образного мислення М.Коцюбинського-прозаїка, на підставі якої визначено психолого-естетичні механізми формування художньої думки митця. Проаналізовано природу художніх асоціацій на трьох рівнях: у контексті внутрішньої структури тропів, складніших образних парадигм (пейзажів, портретів, речей, емоцій та образів-понять), а також цілісних новелістичних структур ("Цвіт яблуні", "Невідомий", "Intermezzo"), що побудовані за принципом асоціативної композиції. Розкрито сутність художньої асоціативності як основи розуміння поетики письменника, його стильових домінант та індивідуальних прикмет (за І.Франком). На підставі аналізу художньої асоціативності у прозі М.Коцюбинського визначено витоки художньої своєрідності письменника. Встановлено, що ранні твори М.Коцюбинського ще зберігають ознаки літературної традиції XIX ст., що позначилось на внутрішньоструктурній специфіці тропів, "легкому" асоціюванні в структурі образних парадигм, а також причинно-наслідковому принципі побудови творів. Показано, що у процесі формування нової (імпресіоністичної) манери письма, М.Коцюбинський, остаточно не відмовляючись від попереднього творчого досвіду, створює оригінальну художню асоціативність, багату на несподівані зіставлення, нові монтажні прийоми та модерні способи компонування новелістичних структур. Простежено художні особливості асоціативно-образного мислення М.Коцюбинського-прозаїка в історико-літературному контексті межі XIX-XX ст.

  Завантажити