Досліджено інституалізацію соціального партнерства у двох сферах суспільного життя: громадянського суспільства та правової держави у контексті їх взаємодії. Вперше у вітчизняній політології доведено, що у громадянському суспільстві процес інституціоналізації передбачає легітимізацію соціального партнерства основними суб'єктами соціально-трудових відносин, а у сфері компетенції правової держави - формально-юридичне закріплення правил функціонування профспілок, об'єднань роботодавців та органів їх співробітництва. Показано, що посилення функцій держави у сфері регулювання соціально-трудових відносин на основі принципів соціального партнерства й підвищення її відповідальності за стан і рівень розвитку соціальної сфери є закономірним результатом еволюції форм державного втручання в економічні відносини та зміни характеру взаємин між найманими працівниками й роботодавцями. Уточнено системний характер соціального партнерства й охарактеризовано його основні моделі. Комплексно проаналізовано передумови виникнення та розвитку соціального партнерства в Україні, визначено особливості його інституціоналізації, головною серед яких є одночасність становлення соціального партнерства та громадянського суспільства.

  Завантажити