Вивчено літературні і публіцистичні псевдоніми німецької та української мов. Досліджено 7 105 німецьких і 5 201 одиниць українських самоназв шляхом їх аналізу за принципом, мотивом і способом номінації як параметрами зіставлення. Розкрито специфіку антропонімної категорії псевдоніма у порівнюваних мовах, визначено його функції, досліджено риси псевдонімної номінації як особливого виду назвотворення. Визначено основні принципи й проаналізовано мотиви номінації, які діють у системі німецьких і українських самоназв з урахуванням їх характеристичного змісту й реалій, ознак і відношень, що могли відобразитися у самоіменуванні. Досліджено способи й засоби творення псевдонімів у двох мовах. Визначено спільні й відмінні риси псевдонімної номінації для німецької й української мов, зумовлені дією специфічних екстра- й інтралінгвальних чинників.

  Завантажити