Досліджено порушення гемодинаміки ємнісних і резистивних судин у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) у стані спокою та за умов проведення функціональної проби з дозованим м'язовим навантаженням залежно від ступеня артеріальної гіпертензії, стадії та тривалості захворювання. Виявлено взаємозв'язок зі структурно-функціональними показниками міокарда лівого шлуночка та станом симпатоадреналової та ренін-ангіотензин-альдостеронової систем. Вивчено ефективність впливу метопрололу та лізиноприлу на нормалізацію показників периферичної гемодинаміки залежно від ступеня вираження порушень венозного кровотоку. Проведено обстеження 121-го хворого на ГХ I і II стадії та 30-ти практично здорових осіб. Дослідження проведено на початку лікування, а також через один і шість місяців монотерапії антигіпертензивними пепаратами. Установлено, що у хворих на ГХ виникають порушення периферичної гемодинаміки, які мають вияв у вазоконстрикції резистивних і ємнісних судин, а також у вазодилатації останніх на м'язове навантаження, що свідчить про порушення венозного повернення крові до серця за умов навантаження. Обмеження резерву ємнісних судин більшою мірою проявлялося під час проведення електроміостимуляції. Розроблено новий спосіб оцінювання стану венозного кровотоку у хворих на ГХ для визначення стану та ступеня порушення венозної гемодинаміки, а також диференційованого підбору антигіпертензивної терапії. Проведено порівняльний аналіз ефективності лізиноприлу та метопрололу та показано, що у хворих на ГХ через шість місяців лікування лізиноприлом з різним ступенем порушення венозного кровотоку ступінь покращання структурно-функціональних показників міокарда лівого шлуночка, периферичної та центральної гемодинаміки був практично однаковий, у разі лікування метопрололом через шість місяців позитивну динаміку аналізованих показників установлено тільки у підгрупі хворих з менш вираженими змінами венозного кровотоку.

  Завантажити