Проаналізовано генетичні інтертекстуальні джерела та своєрідність часо-просторового континууму у романі А.Мердок "Приємне і Благе", в якому реалізується комплекс неоплатонічних ідей, пов'язаних з проблемами кохання, дружби, милосердя, взаєморозуміння. Висунуто й обгрунтовано гіпотезу щодо визначної ролі пасторальної модальності у художньому моделюванні простору та часу даного твору. Розглянуто провідні елементи пасторальної модальності, що бере витоки у пасторальному романі Відродження і трансформується в межах постренесансних стильових течій. Вперше здійснено аналіз семантики та функцій системи локусів, які мають пряме та метафоричне значення, формують "Дім Буття", метонімічно представленого в "Приємному і Благому". На основі аналізу художнього простору і часу даного роману можна вважати А.Мердок романісткою періоду "переходу від модернізму до постмодернізму".

  Завантажити