Розроблено методику палеомагнітних досліджень неконсолідованих осадків, визначено критерії вибору об'єктів досліджень - потенційних носіїв інформації про вікові геомагнітні варіації, запропоновано оптимальний комплекс магнітно-мінералогічних і статистичних методів обробки даних. На серії розрізів, які хронологічно перекриваються, вперше одержано "запис" варіацій компонент вектора давнього геомагнітного поля за останні 13 тис. років. Одержано нові дані про динаміку геомагнітного поля. Зроблено висновок про відмінність у режимі генерації геомагнітного поля в епоху пізньольодовиків'я й у пізньому голоцені. Побудовано зведену регіональну магнітохронологічну (магнітостратиграфічну) схему палеовікових варіацій схилення та нахилення, яка є новим інструментом для розчленування, стратифікації та кореляції осадових товщ на півночі Європейського континенту. Встановлено зв'язок між геомагнітними варіаціями та довгостроковими кліматичними змінами. Зазначено, що визначальний вплив на характер атмосферної циркуляції в Європейському секторі має знаходження геомагнітного полюса як центру аврорального овалу.

  Завантажити