Визначено місце та роль політичних партій і партійних систем на різних етапах їх функціонування. Показано, що реальна модель демократичної політичної системи містить ліберальний і соціальний компоненти, які існують заради підтримки життєздатності системи. Зазначено, що політичні партії є механізмом прийому-передачі сигналів про задоволення потреб населення до держави і навпаки, тому метою партійної системи є досягнення нею та утримання стійкого стану. На базі теоретичних моделей Д.Істона, Є.Сєдова, теорії потреб А.Маслоу та теорії соціальної мобільності П.Сорокіна встановлено, що політичний процес розгортається на трьох рівнях: стратегічному, тактичному та технологічному, на кожному з яких набір функцій політичних партій та конфігурації партійних систем є різними. З'ясовано, що на стратегічному рівні політичного процесу в Україні має місце модернізаційний синдром: задоволення індивідуальних і суспільних потреб не є оптимальним. На тактичному рівні політична система України знаходиться поблизу початкової точки циклу Є.Сєдова. На тактичному рівні внаслідок ресурсної недостатності громадянського суспільства багатопартійна система не має особливого впливу ні в суспільстві, ні на державну владу, а самі партії носять переважно кадровий характер. Запропоновано комплекс заходів, необхідних для стабілізації політичної системи в Україні та встановлення партійної системи, що самопідтримується, на базі подолання моденізаційної кризи, створення конкурентного середовища на політичній арені правих і лівих сил.

  Завантажити