Досліджено клініко-гемодинамічні та нейрогуморальні процеси ураження серцево-судинної системи хворих з синдромом залежності від алкоголю (СЗА), а також розроблено раціональні шляхи їх фармакологічної корекці. Застосування інгібіторів АПФ призводить до зниження загального периферичного опору судин, підвищення скорочувальних властивостей міокарду на фоні достовірного зниження рівнів пресорних факторів (ангіотензину II, АПФ) і активації передсердного натрій уретичного ферменту (ПНУФ). Комбінація інгібіторів АПФ із петлевими діуретиками у хворих із СЗА з СН IIА та IIБ стадіями сприяє більш вираженому зниженню після навантаження, підвищенню скорочувальних властивостей міокарда, більш вираженому пригнобленню активності ангіотензину II, АПФ і альдостерону з одночасним достовірним зниженням ПНУФ у порівнянні з монотерапією інгібіторами АПФ.

  Завантажити