За результатами ретроспективного епідеміологічного дослідження показано, що поширеність цього захворювання у промисловому регіоні Донбасу становить 9,8 на 100 пологів, у разі пієлонефриту у вагітних відбувається значне підвищення абсолютного ризику перинатальних ускладнень, а відносний ризик передчасних пологів становить 2,26, народження немовлят з малою вагою - 2,48, з низьким масо-ростовим коефіцієнтом - 1,94. Для місцевого імунітету у піхві характерним є підвищення специфічних класів АТ G і A щодо ЛПС. Тензіореометричні параметри вагітних з пієлонефритом та їх новонароджених суттєво змінюються, особливо в'язкоеластичність (ВЕ) і час релаксації (ЧР) крові. У плацентах вагітних за пієлонефриту відсутні імунокомпетентні клітини з експресією CD20, присутні клітини з експресією CD45R0 і CD-68, інволютивно-дистрофічні процеси переважають над компенсаторно-пристосувальними, знижена активність плацентарної лужної фосфатази (ЛФ). Вивчено вплив озонотерапії на клінічний перебіг пієлонефриту, стан новонароджених, імунореактивність вагітних та їх немовлят, тензіореометричні параметри, морфологічні характеристики плацент. Доведено їх високу ефективність стосовно профілактики перинатальних ускладнень. Запропоновано нейромережеву модель прогнозування народження дитини з низькою масою тіла у разі пієлонефриту у вагітних з урахуванням результатів лікування. Виділено прогностичні фактори ризику цього ускладнення (CРБ після лікування, підвищений вміст лейкоцитів у піхвовому мазку). Запропоновано класифікувати всіх вагітних з пієлонефритом за ступенем ризику народження немовляти з малою вагою за трьома групами. Розроблено та впроваджено до практики комплексну програму ведення вагітних з пієлонефритом, що дозволило знизити ризик перинатальних ускладнень, а саме: ВР передчасних пологів у цьому випадку становить 0,46; гострої інтранатальної гіпоксії - 0,44; народження немовляти з низькою масою - 0,42, з низьким масо-ростовим коефіцієнтом - 0,53.

  Завантажити