Проаналізовано поетику та жанрові особливості малої прози М.С. Гумільова 1907 - 1909 рр. Показано важливу роль у цих творах символів, інтертексту, автоінтертексту та міфопоетики. Доведено, що новели М.С. Гумільова стилізовані під новелістику італійського Ренесансу, лицарські романи, романтичну новелу XIX ст. Виявлено їх подібність за структурою, а також єдність на рівнях поетики та концептуалізації, що пояснює задум письменника об'єднати новели у книгу "Тень от пальмы". Новелістику М.С.Гумільова 1907 - 1909 рр. розглянуто в широкому контексті творчого доробку письменника періоду межі століть: літератури символізму та постсимволізму. Виявлено тісний зв'язок малої прози даного періоду з релігійно-філософськими та художньо-естетичними концепціями М.С.Гумільова, з його прагненням створити нову естетику акмеїзму. Доведено, що дані твори є важливою частиною єдиного "тексту" автора. Зроблено висновок, що новелістика М.С.Гумільова своєрідно відображає загальні тенденції розвитку літератури "срібного століття": процес оновлення історично сформованих жанрів новели за допомогою стилізації, інтертексту, автоінтертексту, міфопоетики та широкого використання символіки. Висвітлено суттєвий внесок М.С.Гумільова у розвиток модерністської літератури.

  Завантажити