Проаналізовано поетику роману Володимира Винниченка "Записки Кирпатого Мефістофеля" через призму трьох методологічних проекцій - феноменологічну, структуралістську та компаративістську. З'ясовано особливості формування художньо-естетичного мислення Винниченка-романіста, а також типологію та генезис героя роману в межах трьох контекстуальних площин: світової "дияволіади" кінця XIX - першої половини XX ст., романістики В.Винниченка 1911 - 1916 рр. та ніцшеанських ідей. Досліджено структуру твору, що передбачає вивчення семантичних рівнів, літературних інстанцій твору (рамки, художнього простору, сюжету, персонажу, точки зору), принципів організації системи персонажів, функціональної ролі образу Мефістофеля.

  Завантажити