Вперше досліджено та систематизовано прозові твори 1990-х рр. як цілісне явище сучасної літератури, що розвивається за своїми внутрішніми та ситуативними законами, як прояв видозміненої культурно-стилістичної епохи. Розглянуто особливості "нової хвилі", в якій твори об'єднано не тільки за схожими ідеями, іронічною тональністю, спрямованою проти радянської культури, тоталітарної в своїй основі, а за певною естетичною системою. Розроблено загальну класифікацію прози, яка дає змогу для узагальнення неповторності кожного твору та пошуку стрижневих якостей стильового розмаїття. Апробовано постмодерністську методологію до окремих текстів і прозових систем, зроблено висновок щодо універсальної моделі поліморфного типу творів з множинністю підходів до об'єктів зображення та вираження, а також естетичних оцінок світу. Доповнено класифікації новелістичної творчості, що побутують у сучасній україністиці (Н.Герасименка, В.Даниленка, В.Фащенка, В.Шевчука). Розглянуто зрушення в аспекті композиційного та наративного текстового моделювання. Зроблено концептуальні висновки щодо художньої вартісності вітчизняного літературного постмодернізму з його посттоталітарними та постколоніальними інтенціями в аспектах національної ідентичності на тлі культурної парадигми XX ст.

  Завантажити