Проаналізовано феномен української новолатинської поезії доби Пізнього Середньовіччя та Бароко. На підставі концептуальних засад розглянуто джерела та генезу цього літературного явища. Висвітлено специфіку його становлення та поширення впливу європейської латиномовної словесності в українському літературному процесі. Зазначено, що феномен вітчизняної новолатинської словесності виник у загалом сприятливій культурній атмосфері доби та панорамно виявився у духовному письменстві полемічного спрямування та світській літературі XVI - XVIII ст. На прикладі малодослідженої світської поеми І.Домбровського "Дніпрові камени" (1619) вивчено жанровий різновид української новолатинської історичної поезії. Наголошено на міфологічній і фольклорній природі образності у поемі. Розкодовано семантику символів цього жанру поезії, досліджено її синтетичну природу.

  Завантажити