Уперше в українській історіографії досліджено політичну культуру старшини Української козацької держави як орієнтації у межах активістського типу політичної культури, що характеризувався готовністю до змін, відкритістю, ознаками, притаманними політичному суб'єкту європейської цивілізації. Зроблено висновок, що організувавши під час Національної революції український соціум, старшини України-Гетьманщини спрямовували свої зусилля на максимальне розширення її політичної незалежності та суб'єктності. Зауважено, що у внутрішньополітичному житті вони були зорієнтовані на максимальну монополізацію загальносуспільних функцій. У контексті визначених тенденцій проаналізовано політико-культурні орієнтації еліти стосовно політичної системи України-Гетьманщини у цілому, її центральних, полкових і сотенних інституцій, власних місця й ролі у політичному житті. Значну увагу приділено питанню щодо сприйняття старшинами ролі монарха-суверена у політичній системі Гетьманщини, а також еволюції механізмів прийняття політичних рішень у краї.

  Завантажити