Дисертацію присвячено питанням семантики власної назви в складі фразеологізму та проблемі співвідношення національного й інтернаціонального в ономастичній фразеології. Встановлено, що ономастичний компонент фразеологічної одиниці зберігає семантичні зв'язки з відповідним онімом у мові й мовленні і завдяки цьому мотивує значення фразеологізму. Семантична вага власної назви в загальному фразеологічному значенні залежить від специфіки її ономастичного розряду й від ступеня ідіоматичності фразеологізму. Національні й інтернаціональні ознаки фразеологізмів на обов'язково зумовлені характером ономастичного компонента. Фразеологічні одиниці з міжнародними власними назвами біблійного й античного походження можуть відзначатися національними особливостями, а звороти з національно забарвленими онімами, накладаючись на спільні для багатьох мов структурно-семантичні моделі, мають інтернаціональні ознаки.

  Завантажити