Установлено, що валсартан і лізиноприл, на відміну від доксазозіна, за рівного зниження АТ проявляють нефропротективні властивості вже після закінчення чотиритижневої терапії. Продемонстровано поліпшення якості життя хворих на тлі лікування вивченими антигіпертензивними засобами. Установлено, що чотиритижнева терапія лізиноприлом і валсартаном не впливає значною мірою на показники вуглеводного та ліпідного обміну. У разі лікування доксазозіном виявлено поліпшення ліпідного спектра плазми, зокрема зниження рівня коефіцієнта атерогенності. Показано, що монотерапія у хворих з АГ I - II ступенів з ДН з застосуванням досліджених препаратів за визначених доз протягом 4-х тижнів дозволяє досягти цільових рівнів АТ у 12,4 % хворих, що обумовлює необхідність використання двох і більше антигіпертензивних засобів у значної більшості пацієнтів даної категорії.

  Завантажити