Вивчено деякі особливості патогенезу та удосконалено способи лікування хронічного гломерулонефриту (ХГН) за результатами дослідження стану легеневого сурфактанту та внаслідок корекції існуючих його змін у даної категорії хворих, а також гомогенатів легеневої тканини у разі експериментального гломерулонефриту в щурів. З'ясовано, що в хворих на ХГН спостерігається зменшення поверхневого натягу конденсату вологи повітря, що видихується (КВВП) у разі збільшення кута нахилу кривої тензіограм і модуля в'язкоеластичності. Фізико-хімічні параметри КВВП корелюють з подібними показниками крові. Доведено, що стан легеневого сурфактанту залежить від наявності нефротичного синдрому, інтерстиціального набряку легень у разі хронічної ниркової недостатності, кризи відривання ниркового трансплантату, характеру артеріальної гіпертензії, морфологічної форми захворювання та бронхообструкції, рівня азотистих речовин, ліпідів і продуктів перекисного окиснення ліпідів у КВВП та легеневій тканині. Визначено, що використання фосфоліпідних поверхнево-активних речовин і сінглетно-кисневої терапії під час лікування відновлює стан легеневого суфрактанту в даної категорії хворих.

  Завантажити