На підставі результатів порівняльного клініко-інструментального обстеження 976-ти хворих з серцевою недостатністю (СН) різної етіології встановлено критерії, асоційовані з наявністю постійної форми миготливої аритмії. Визначено, що найважливішими з них є вік і розміри передсердь, насамперед, лівого. Вперше доведено, що незалежно від етіології СН, імовірність постійної форми миготливої аритмії (ПостМА) є практично однаковою за однакового розміру лівого передсердя. У ході проспективного спостереження встановлено, що наявність ПостМА асоціюється із зростанням ризику кардіальної смерті. Розроблено методику визначення діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ) за допомогою оцінки розподілу швидкостей трансмітрального потоку у передсерді та шлуночку у хворих з синусовим ритмом і МА. За допомогою даної методики встановлено, що важливу роль у діастолічному наповнені ЛШ відіграє активне розслаблення з формуванням присмоктувального ефекту. Шляхом тривалого запису потоку у виносному тракті ЛШ виявлено, що на формування серцевого викиду у разі ПостМА істотно впливають коливання переднавантаження та феномен "постекстрасистолічної" потенціації. Доведено, що механізми авторегуляції та тривалий діастолічний потік сприяють підтриманню кровотоку у внутрішній сонній артерії (ВСА) на достатньому рівні у більшості пацієнтів з СН, тоді як у хворих з IV функціональним класом спостерігається не лише зниження кровотоку, але і порушення авторегуляції.Розглянуто, що за ПостМА зниження кровотоку у ВСА протягом одного серцевого циклу компенсується збільшенням частоти серцевих скорочень (ЧСС) таким чином, що хвилинний кровоток істотно не знижується у більшості хворих, а механізми авторегуляції сприяють відносній стабільності кровотоку у ВСА, незважаючи на значні коливання ЧСС. Доведено необхідність комбінованого застосування дігоксину з бетаблокаторами у більшості пацієнтів з СН для адекватного контролю ЧСС у спокої та у разі фізичних навантажень і покращання толерантності до навантажень.

  Завантажити