Виявлено 23 похідних сполуки 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти з антигіпоксичними й антиоксидантними властивостями, здійснено поглиблене вивчення найбільш ефективної речовини за умов in vivo. За результатами визначення ефективності на моделі гострої гіпоксичної гіпоксії у мишей для поглибленого вивчення відібрано найбільш активну сполуку (під умовною назвою "оксоіндолін"), визначено її середньоефективну та середньолетальну дози за різних шляхів введення. Встановлено, що оксоіндолін у дозі 18,6 мг/кг ЕД₅₀ за одноразового профілактичного введення за умов гемічної, нормобаричної, гіпобаричної та гістотоксичної гіпоксії вірогідно подовжує тривалість життя тварин у 3; 3,5; 3,1 та 4,25 рази відповідно і не поступається максидолу, а за широтою терапевтичної дії у 29,7 разів його перевершує. Показано, що за умов in vivo оксоіндолін проявляє виразну антирадикальну й антиокиснювальну активність. Антигіпоксичні й антиоксидантні властивості оксоіндоліну підтверджено на моделі емоційно-больового стресу у щурів. Виявлено, що введення за даних умов оксоіндоліну (внутрішньошлунково у дозі 18,6 мг/кг щодоби протягом 3-х діб) сприяє нормалізації показників ЕКГ, зниженню рівня процесів ПОЛ у міокарді та крові, збільшенню утилізації енергії макроергічного зв'язку міокардіальними клітинами, що покращує скоротливу функцію серцевого м'яза.

  Завантажити