На підставі вивчення широкого кола джерел простежено складний і неоднозначний процес появи та утвердження християнського віровчення в Тавриці в I тисячолітті. Підкреслено, що розвиток нової релігії на території Кримського півострова протягом досліджуваного періоду є виявом загальнодержавних процесів у Візантійській імперії, роль якої у поширенні християнства у країнах Європи важко переоцінити. Встановлено, що на початковому етапі (у III - IV ст.) християнство спорадично проникає з малої Азії в результаті постійних торгових контактів і поступово утверджується на кінець IV ст. в осередках грекомовного населення під впливом політики римських імператорів, у V - VI ст. відбувається активізація свідомого сприйняття християнського віровчення, суттєве збільшення його прихильників і послідовників, оскільки нове вчення набуває статусу державної релігії, а наступний період (VII - IX ст.) відзначається посиленням церковної боротьби як невід'ємної частини суспільно-політичного життя Візантії. Доведено, що формування розвиненної єпископальної структури (результатом якої є утворення наприкінці XIX ст. системи "пентархії") відбувалось за умов візантійсько-хозарського кондомініуму.

  Завантажити