Проведено аналіз дихотомії пояснення і розуміння з якісно нових методологічної та світоглядної позицій, що дозволяє чітко окреслити обмеженість запропонованих класичною науковою парадигмою підходів, а також систематизувати напрацьовані у розробці цієї проблеми концепцій, визначити позитивні здобутки. Отримала подальший розвиток ідея про потребу спільного розгляду процедур пояснення і розуміння як наслідок їх функціонування у гуманітарних та природничих науках, відповідно. Удосконалено трактування ідеї спільного застосування пояснення і розуміння як універсальних методологічних процедур з погляду отримання нового наукового знання не лише як результату діяльності, а як творчого процесу. Обгрунтовується розгляд пояснення не лише або як результату розуміння, або як передумови розуміння (комунікативна функція пояснення), а як структуру розуміння-пояснення-розуміння (цілісності пояснення-розуміння), що означає переосмислення пояснення як процесу вербалізації авторського розуміння. Введено два параметри складності: вимір глибини та вимір часу. Зроблена спроба смислово та структурно обгрунтувати гіпотезу герменевтичної спіралі, яка в синхронічному зрізі при неврахуванні параметру глибини давала б герменевтичне коло. Проаналізовано з погляду герменевтичної спіралі індивідуальне та соціологізоване розуміння, а також удосконалено розгляд ускладнення смислів з погляду історичної перспективи.

  Завантажити