Зроблено висновок, що дореволюційна українська та російська юридична наука, вивчаючи права особи, накопичила науковий досвід, продемонструвала різні підходи, які співвідносяться з сучасною класифікацією теорій права та політичних доктрин; цей творчий потенціал все ще залишається недостатньо вивченим і висвітленим, чому сприяла, перш за все, загальна критична негативна оцінка дореволюційного правознавства за радянських часів. Досліджено поняття, сутність і структуру прав людини, наукові передумови виникнення даної концепції, усталення її в українській та російській політико-правовій думці наприкінці XVIII - на початку XX ст. у теоріях природного права, історичній школі права, позитивістських течіях. Особливу увагу приділено вивченню спроб втілення теоретичних розробок у державно-політичну практику.

  Завантажити