Досліджено теоретичні та практичні питання правового регулювання залучення свідка до кримінального судочинства, а саме - правовій регламентації його правового статусу. Проаналізовано положення чинного законодавства та положення проекту КПК України щодо змісту прав і обов'язків свідка, запропоновано обмежити виконання обов'язків цим суб'єктом певними рамками. Сформульовано висновок про участь свідка у правовідносинах, взаємопов'язаних і невзаємопов'язаних з доказуванням, якими є: правовідносини щодо одержання відшкодування витрат, зумовлених викликом для дачі показань; оскарження дій дізнавача та слідчого; забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом. Визначено недоліки їх правового регулювання, а також сформульовано конкретні положення щодо його удосконалення. Доведено наявність у свідка законного інтересу та внесено пропозиції стосовно механізму забезпечення свідка правом на правову допомогу під час їх відстоювання. Вивчено спірні питання наділення правовим статусом свідка осіб, які виконували оперативно-розшукові заходи, проводили дізнання, були слідчими або понятими. Зроблено висновок про неможливість наділення їх правовим статусом свідка у тій же справі. Визначено правову природу особи, відносно якої є дані про її причетність до вчинення злочину: але немає підстав для наділення її статусом підозрюваного. Наголошено на доцільності її допиту як свідка з дотриманням меж предмету показань цього суб'єкта кримінального процесу.

  Завантажити