Досліджено міжнародно-правові засади функціонування та інституційного розвитку Європейського Союзу у сфері його зовнішньої політики та політики безпеки на сучасному етапі. На підставі нормативної бази та аналізу сучасних правових доктрин наведено характеристику Європейського Союзу як нової форми міжнародного об'єднання держав. Обгрунтовано твердження, що Спільна зовнішня політика та політика безпеки (СЗППБ) є формою правового співробітництва держав - членів Європейського Союзу, побудована на систематичних зв'язках, що формалізують їх значення як системи дієвих правових норм, затверджених в установчих договорах, укладених згідно з загальним міжнародним правом. Визначено цілі та функції СЗППБ як інституційні категорії права, що мають нормативне значення, тобто є юридично зобов'язуючими для всіх акторів, залучених до їх виконання. Визначено особливості правових зв'язків у межах Європейської безпеки, а також взаємодії Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), Західноєвропейського Союзу (ЗЄС), Організації Північноатлантичного Договору (НАТО) з Європейським Союзом, сформованих на підставі Договору про заснування Союзу. Обгрунтовано перспективні шляхи розвитку договірно-правових механізмів співпраці України з Європейським Союзом у сфері безпеки за умов реаліазції нової концепції сусідства ЄС. Зроблено висновки, що поглиблення співпраці України з ЄС у сфері СЗППБ сприяє наближенню її внутрішніх політичних і соціально-правових стандартів до стандартів Європейського Союзу. Запропоновано конкретні механізми регулювання відносин співпраці між Україною та ЄС у сфері СЗППБ відповідно з положеннями нової розширеної угоди з питань співпраці між сторонами, зокрема, щодо врегулювання участі України у миротворчих операціях Європейського Союзу.

  Завантажити