Подано результати досліджень історії православних монастирів, запропоновано її хронологію. Вивчено соціально-політичні, культурні та економічні передумови, які сприяли їх відродженню у другій половині ХІХ ст., а також особливості функціонування до початку 30-х рр. ХХ ст. Обгрунтовано гіпотезу іконоборського часу розповсюдження чернецтва в Криму, розкрито причини його згасання під тиском ісламу у XV - XVIII ст. і майже столітньої перерви в житті іноцтва після приєднання півостроіва до Росії. На підставі архівних матеріалів і публікацій дореволюційного періоду проаналізовано передумови та обставини відродження православних монастирів у середині ХІХ ст., розкрито процес і специфіку відновлювання кіновій у взаємозв'язку з політичними подіями. Підкреслено значення використання інституту чернецтва імператорською владою з метою ідеологічного обгрунтування належності Криму до православної держави, показано його орієнтацію на витиснення ісламу, цілеспрямоване створення центрів паломництва для православних християн. На основі аналізу джерел з історії монастирів Криму розглянуто місце чорного духовенства у правовому полі Російської імперії, політичній і церковній структурі держави.

  Завантажити