Розглянуто еволюцію природничо-наукових аспектів цивілізаційних досліджень в історичному та філософсько-історичному пізнанні. Виділено провідні парадигми, у рамках яких розвивались уявлення про взаємодію природи та цивілізацій. Визначено, що зміна природничо-наукової картини світу неминуче веде до зміни уявлень про цивілізаційний процес та методології вивчення взаємодії природи та цивілізацій. Підкреслено, що теоретико-методологічною основою сучасної екологізації історичного та філософсько-історичного пізнання є вчення про біосферу та ноосферу В.І.Вернадського.

  Завантажити