На підставі дослідження клініко-епідеміологічних, психологічних, електрофізіологічних та біохімічних аспектів вивчено феноменологію, патогенетичні закономірності та динаміку алкогольної залежності за впливу розроблених і впроваджених до практики нових комплексних терапевтичних програм. Здійснено реперзентативну вибірку (7 320 осіб) регіональних, вікових і професійних верств населення та проведено комплексне, лонгітудіальне (більше 20-ти років) клініко-епідеміологічне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне, електрофізіологічне та біохімічне дослідження. Показано, що основними тенденціями розвитку алкогольної залежності протягом останніх 20-ти років були її подальше поширення серед населення країни та патоморфоз, який мав прояв як невпинне збільшення частоти коморбідних психічних, неврологічних і соматичних розладів. Доведено, що факторами, які сприяють розвитку алкогольної залежності, яка є коморбідною з психічними, неврологічними та соматичними розладами (АЗК), за результатами інструментальної та лабораторної діагностики, є: підвищена судома готовність, ендокринний і макро- та мікроелементний дисбаланс. Розроблено патогенетично обгрунтовані компонентні програми лікування хворих на АЗК, які передбачають використання адаптаційно-метаболічної терапії, що грунтується на застосуванні запропонованих комплексів фармакологічних засобів "Композит-1(2)" і технологій стресопсихотерапії, а також методів прогнозування результатів лікування. На підставі катамнестичних спостережень доведено високу протирецидивну ефективність наведених комплексних терапевтичних програм у зазначених хворих.

  Завантажити