Проаналізовано соціально-філософське розуміння поняття активності, розглянуто можливі перспективи його розвитку за умов глобалізації, а також нетрадиційні для західної філософської думки підходи до проблеми активності. Розглянуто поняття активності через його сумісність з поняттям ненасильства. На підставі альтернативи діяльність - споглядання здійснено теоретичний, спрямований на перспективу, аналіз поняття творчості. Показано еволюцію варіантів поняття активності в західноєвропейській та східній свідомості. Досліджено парадигму мислення, що формується на Заході в другій половині XX ст., яка містить підстави для переорієнтації осмислення активності з діяльнісно-перетворювального на споглядально-діалогічний напрямок. Визначено, що індетермістська спрямованість мисленнєвої парадигми XX ст. стимулює появу в західному варіанті тлумачення активності характеристик, притаманних східному розумінню активності. Відмічено наявність прагнення уникнути однобічності суб'єктно-об'єктного бачення світу, а також що переорієнтація на суб'єктно-суб'єктні відносини змушують провідні напрямки західної філософської думки (філософський психоаналіз, постмодерністську філософію, синергетику) звертатися до досвіду Сходу та вишукувати загальні підстави основи поєднання двох форм світосприйняття. Зазначено, що у східному мисленні в XX ст. виразно простежується започаткування індивідуалізму та преосвітньої активності. Доведено, що парадигма мислення, яка почала формуватися у другій половині XX ст., створює достатні підстави для творення нового розуміння активності, заснованого на підгрунті традицій західної та східної ментальності одночасно.

  Завантажити