Уперше здійснено комплексний історико-педагогічний аналіз дослідження проблеми розвивального навчання молодших школярів у 1969 - 1990-х рр. Вивчено еволюцію відомих вітчизняних авторських систем розвивального навчання; загальнорозвивальної системи початкового навчання за концепцією Л.В.Занкова, діяльнісного підходу до формування повноцінної навчальної діяльності молодших школярів за концепцією Д.Б.Ельконіна - В.В.Давидова; цілісної системи розвитку молодших школярів у педагогічному доробку В.О.Сухомлинського. На підставі вивчення наукових джерел проведено порівняльний аналіз авторських систем розвивального навчання. Визначено тенденції та результати наукових досліджень української дидактичної школи у 1970 - 1980-х рр. (умов і методик формування загальнонавчальних умінь і навичок; особливості формування пізнавальних інтересів, творчих здібностей молодших школярів у діяльності різних видів) та 1990-х рр. (взаємозв'язок ідей розвивального навчання з інтеграцією та варіативністю, особистісно орієнтованими методиками навчання). Зроблено висновок про взаємозв'язок цих досліджень з процесами реформування української початкової школи: переходом від 4-річної до 3-річної у 1970-х рр., підготовкою та поступовим переходом до навчання дітей 6-річного віку усередині 1980-х рр. Розвинуто психологічний і дидактичний аспекти суті поняття "розвивальне навчання", з використанням порівняльно-зіставного методу визначено інваріантні ознаки цього феномену. Проаналізовано історико-педагогічні умови, за яких відбувалось дослідження проблеми протягом 1990-х рр. Висвітлено вплив розвивального навчання на педагогічну практику 1990-х рр, процес підручникотворення для нової 4-річної школи.

  Завантажити