Здійснено історико-педагогічний аналіз дослідження проблем самоосвіти особистості у вітчизняній педагогічній пресі другої половини XIX - початку XX ст. Проаналізовано та систематизовано теоретичні ідеї самоосвіти дорослих та узагальнено практику її організації. Виявлено витоки ідей, досліджено структуру та розкрито її сутність як окремої педагогічної категорії, а також виявлено та сформульовано принципи самоосвіти досліджуваного періоду. Показано динаміку становлення та розвитку даної категорії наприкінці XIX - початку XX ст. Виявлено прийоми розвитку основних психологічних якостей особистості, які сприяють утворенню нових понять у процесі самоосвіти. Виокремлено її найбільш ефективні форми, методи, прийоми та засоби, визначено особливості адаптації та впровадження найбільш доцільних з них щодо сучасного етапу модернізації освіти України.

  Завантажити