Установлено, що розповсюдженість синдрому подразненого кишечнику (СПК) у дітей шкільного віку становить 21,2 %. Для поліпшення діагностики СПК у дитячому віці створено диференціально-діагностичний алгоритм з використанням Римських критеріїв II та базуючись на визначенні термографічних ознак і порога ректальної чутливості кишечнику. З урахуванням виявлених у хворих факторів ризику за методом покрокового дискримінантного аналізу розроблено математичну модель прогнозування розвитку підвищеного рівня тривожності, порушень стану вегетативної нервової системи у патогенезі захворювання. На підставі результатів експериментальних і клінічних досліджень визначено особливості нейроендокринної регуляції скоротливої функції кишечнику, зокрема стану нітроергічної системи у патогенезі захворювання, що дало змогу створити диференційовані схеми терапії різних форм СПК у дітей внаслідок застосування препаратів седативної дії та прекурсорів оксиду азоту на госпітальному та постгоспітальному етапах реабілітації.

  Завантажити