Дисертацію присвячено вивченню шляхів підвищення продуктивності озимої пшениці у південно-східній частині Степу України. Надано всебічну агротехнічну оцінку її попередника у зв'язку з впливом різних способів основного обробітку грунту та добрив на фактори, які визначають рівень продуктивності. Встановлено, що у грунті після чорного пару створюються кращі умови для розвитку рослин, тобто отримують на 25 - 40 % більше зерна, ніж після кукурудзи на силос. Заміна оранки чорних парів на глибину 25 - 27 см чизельним обробітком зі застосуванням щілювання на 40 - 45 см, рівно як і щілюванння на 40 - 45 см грунту після гороху і кукурудзи, а також заміна оранки на 16 - 18 см після еспарцету мілким обробітком на 10 - 12 см не знижували кількості отримуваного урожаю зерна. Серед застосовуваних добрив найбільш ефективними виявились органо-мінеральні на мінеральні. Найбільша економічна і біоенергетична ефективність забезпечується у ланці сівозміни з чорним паром. Досить високі показники отримано також під час вирощування озимини після гороху та еспарцету. Застосування чизельного обробітку грунту по чорному пару порівняно з оранкою дозволяє економити на кожному гектарі 5 - 6 кг паливно-мастильних матеріалів, 16 - 18 грн. грошово-матеріальних коштів, 630 - 720 МДж сукупної енергії та 23 - 30 % трудових затрат.

  Завантажити