Аналізується російськомовна проза В.В.Набокова 20-30-х років як метароманна структура з наскрізною темою "мистецтво і художник", визначаються основні етапи її еволюції. Розглядаються особливості набоковської поетики та функції найхарактерніших її прийомів. Показано роль ігрового начала у створенні оригінального художнього світу письменника. Спеціальна увага приділяється постаті героя-митця, її модифікаціям у різних романах 20-30-х років, а також системі жіночих образів. Творчість Набокова досліджується у контексті тогочасної російської та західноєвропейської літератури, уточнено місце письменника-новатора в художній культурі XX століття.

  Завантажити