Комплексно досліджено прозову спадщину Т. Шевченка за критерієм формування та розвитку в ній просвітницької концепції людини та її образного втілення. Проаналізовано генетичні контакти й типологічні перегуки повістей Шевченка з європейськими та українськими просвітницькими традиціями. Досліджено особливості системи персонажів як авторської інтерпретації просвітницької позитивної програми. Акцентовано увагу на функціях наратора в прозі Шевченка, який перезентує авторський погляд на світ і людину та ідеал людини органічно входить у світ Шевченкових повістей та реалізується в образах і "голосах" позитивних персонажів.

  Завантажити