Вивчено вплив мідьвміщувального внутрішньоматкового контрацептиву (ВМК) на інтерфероновий статус організму та місцевий імунітет слизової оболонки матки у процесі використання контрацептиву для визначення факторів ризику та передумов виникнення запальних захворювань внутрішніх статевих органів (ЗЗВСО), розроблено спосіб їх профілактики. Узагальнено дані перебігу застосування ВМК 8 760-ти жінками та проведено комплексне клініко-імунологічне обстеження 90-та жінок у динаміці використання ПМК. Показано, що у неінфікованих жінок застосування ВМК не супроводжується змінами інтерферонового комплексу плазми крові, локальна імунна відповідь слизової оболонки матки на наявність мідьвміщувального ВМК має прояв у активації антигенпрезентувальної та регуляторно-хелперної ланок місцевого клітинного імунітету, а реакція ефекторної ланки реалізується як активація гуморальної складової. У осіб з інфекціями, що передаються статевим шляхом, навіть без клінічних проявів запального процесу, до введення ВМК виявлено депресію системи інтерферону та напруження локального клітинно-гуморального імунітету слизової оболонки матки з активацією антигенпрезентувальної, індукторної й ефекторної ланок цієї системи, а також збільшення концентрації імуноглобулінів A, M і G у слизу цервікального каналу. Використання ВМК такими жінками призводить до поступового виснаження клітинної та гуморальної складової (sIgA) локального імунітету ендометрію з формуванням місцевого імунодефіциту, що створює передумови для виникнення ЗЗВСО. Проведення етіопатогенетичного лікування (з застосуванням індуктора інтерфероногенезу) до введення ВМК жінкам, інфікованим інфекціями, що передаються статевим шляхом, призвело до нормалізації рівня сироваткових alpha- і gamma-інтерферона, зникнення ознак активації місцевого клітинного імунітету ендометрію, нормалізації концентрації імуноглобулінів слизу цервікального каналу.

  Завантажити