На підставі результатів лікування 391 хворого на гострий панкреатит (ГП) вперше комплексно визначено фактори ризику розвитку гнійно-некротичних ускладнень ГП, сформульовано клініко-рентгенологічні критерії, надано морфофункціональну характеристику стадій синдрому кишкової недостатності, зумовленого ГП, розроблено алгоритм його лікування залежно від стадії, застосування якого знизило частоту гнійних ускладнень некротичного панкреатиту з 12,1 % до 6,8 %. Оцінено стан ретікулоендотельної системи та запропоновано метод його корекції, застосування якого дозволило знизити частоту гнійних ускладнень з 25 % до 11 %. Визначено нову клініко-мофрологічну форму некротичного панкреатиту - екстрапанкреатичний некротичний панкреатит. Доведено доцільність і безпечність малоінвазивних ранніх оперативних втручань у разі біліарного панкреатиту з метою профілактики розвитку бактеріохолії та інфікування панкреатичних некрозів за рахунок розповсюдження інфекцій з жовчних шляхів, об'єктивізовано показання до оперативних втручань (на підставі статистичного аналізу визначено індекс вірогідності наявності гнійних ускладнень) та обсяг оперативних втручань для кожного виду гнійно-некротичних ускладнень некротичного панкреатиту. Використання вдосконалених методів лікування дозволило знизити післяопераційну летальність у разі гнійних ускладнень некротичного панкреатиту з 54,5 % (1994 - 1996 рр.) до 30,2 % (1997 - 2000 рр.), що свідчить про ефективність застосованої тактики.

  Завантажити